Виставка пам’яті загиблих бійців неоголошеної війни
  • опубліковано 2014-10-14

Виставка пам’яті загиблих бійців неоголошеної війни

о 18-00 на Андріївському узвозі 23, біля Андріївської церкви, розпочалося богослужіння в пам`ять вояків, які загинули за єдність України. На підмурках Андріївської церкви розміщено великі банери з фотографіями та біографіями загиблих бійців. У стилобаті Андріївської церкви відкрито виставку пам’яті загиблих бійців неоголошеної війни, де представлено речі, зібрані на місцях боїв у зоні АТО, а також фотозвіт волонтерської групи, яка протягом 3-го вересня – 10-го жовтня вивозила тіла загиблих українських вояків. Керівники волонтерської групи Ярослав Жилкін та Павло Нетьосов, учасники цієї унікальної гуманітарної місії, розкажуть про роботу з ексгумації та вивезення решток наших бійців.

Відеорепортаж з відкриття виставки: https://www.youtube.com/watch?v=qmHAin8OmdY

Історія створення волонтерської групи:

31-го серпня 2014 року один з офіцерів Генерального штабу Збройних Сил України зателефонував до Національного військово-історичного музею та поставив незвичайне питання:

– серед друзів музею є групи пошуковців та реконструкторів, які працювали на місцях минулих боїв та займалися перепохованням решток загиблих?

– Звісно є – відповіли ми.

Далі розмову варто навести приблизно так, як вона відбувалась:

Офіцер: Вони можуть поїхати в район Іловайська та Савур-Могили і забрати наших загиблих там хлопців?

Ми: Напевно… А чи багато загиблих і чому це не можуть зробити військові?

Офіцер: «Та сторона» погодилась віддати тіла, але цивільним людям – незаангажованим у силових структурах. «Вони» кажуть – 600 під Іловайськом, 200 – під Савур-Могилою.

Ми: А чому б вам не звернутись до МНС, медиків?

Офіцер: Треба вирушати негайно: на дворі спека +35, тіла швидко розкладаються, а доки ми щось полагодимо з тими відомствами – мине багато часу.

Ми: А чим їхати, чи є у вас обладнання для ексгумації?

Офіцер: У нас немає нічого. Обіцяють дати рефрижератори для перевезення загиблих, можливо бензин, намет для розташування групи…

Після цієї розмови ми обдзвонили з десяток організацій і набрали трохи більше 10 волонтерів. Передусім згодились їхати голова Всеукраїнської організації пошуковців Союз «Народна Пам`ять» Ярослав Жилкін, ветеран пошукового руху Володимир Дорофєєв, керівник Міжнародної асоціації дослідників фортифікації «Цитадель» Павло Нетьосов та інші хлопці – як досвідчені, так і зовсім молоді. Автотранспорт, одяг, обладнання, гроші на бензин були зібрані протягом лічених годин по друзях і знайомих. Благодійний фонд «Героїка» розшукав і передав для експедиції гумові комплекти для проведення ексгумацій, різноманітний медичний одяг, носилки, протигази. До сформованої волонтерської групи долучився панотець з Української православної церкви Київського патріархату.

Військові надали групі лише телефон офіцера-зв’язкового, у всьому іншому вона мала піклуватись про себе самостійно. Вже ранком 3-го вересня група у супроводі рефрижератора виїхала для збирання решток українських бійців в район Савур-Могили.

Поїздка на територію підконтрольну ДНР для всіх волонтерів була складним випробуванням. Від табору до блокпостів – понад година їзди. Потім – перевірка документів з обох боків. На «тій» території до хлопців підсаджуються озброєні ополченці, подальша робота – лише під їх контролем. Двічі автотранспорт групи потрапляв під кулеметний обстріл, один раз над машинами літали ракети з «Градів». На щастя жодного постраждалого серед волонтерів не було.

Пошук тіл загиблих здійснювався різними способами. Найпростіший – коли місцеві мешканці самі виходили на зв’язок і зустрічали групу. Найбільш складний – коли доводилось шукати на місцях боїв, зазирати у понівечену військову техніку, знімати рештки з гілок високих дерев або – стовпів із високовольтним дротом. Пошуковці ретельно досліджували кожну ділянку: за специфічним запахом завжди можна безпомилково знайти рештки тіла, місце його тимчасового поховання, або – сліди на землі, де воно якийсь час лежало. Для більшості учасників цієї гуманітарної місії робота з ексгумації нещодавніх поховань або евакуації тіл, що пролежали на землі якийсь час, були складним моральним та психологічним випробуванням. Майже ніхто з них перед тим не мав такого життєвого досвіду. Але всі хлопці були свідомі того завдання, яке вони добровільно згодились виконувати. У перший день роботи експедиції погано стало лише одному учасникові – водієві рефрижератора, прикомандированого до групи. Попри це, керівники групи ретельно стежили за морально-психологічним станом людей: кожний тиждень відбувалась ротація волонтерів.

На щастя, решток загиблих виявилося менше, ніж про це заявляли з «Тієї» сторони. Всього за період з 3-го вересня до 10-го жовтня групою було зібрано або ексгумовано рештки близько 150 людей. Це передусім бійці 25-ї повітрянодесантної, 30-ї, 51-ї, 92-ї механізованих бригад, 40-го тербатальону «Кривбас» Збройних Сил України, добровольці з батальйонів «Донбас», «Дніпро-1» та «Миротворець» Міністерства внутрішніх справ.

Деяка кількість вояків загинули у липні, або у першій половині серпня. Інші – під час так званої Іловайської трагедії. Особисті документи або речі, на яких би були написані прізвища чи імена, виявились лише приблизно у 10-15% загиблих. Всі інші бійці були без документів та особистих речей.

Усі тіла були передані уповноваженому офіцеру Військово-цивільного співробітництва Збройних Сил України і нині зберігаються в окремому рефрижераторі – в очікуванні на порівняльний аналіз ДНК загиблих та членів родин, які шукають своїх зниклих безвісті бійців.