4 листопада 1660 р. відбулася капітуляція московських військ Шереметєва під Чудновом. В нашому музеї якраз знаходяться унікальні експонати, що були знайдені на полі бою.

А тепер – про саму битву.

В 1660 р. московитське військо пішло війною на територію Правобережної України, з метою підкорити її в ім’я царя і поставити хрест на будь-яких проєвропейських дипломатичних маневрах козацтва. З ними марширувало 20 000 невдоволених козаків і на підмогу йшов 30-ти тисячний корпус під командуванням новоспеченого гетьмана Юрія Хмельницького.

Невдоволене козацтво було через типове московитське до себе відношення. Обраний сумнозвісною Чорною радою гетьман Юрій Хмельницький незадовго до цього потрапив у пастку московського воєводи Олексія Трубецького. Той запросив гетьмана на переговори, де оточив його і почт величезним військом і змусив силою підписати Переяславські статті 1659 р., де були урізані всі права і влада гетьмана та без погодження царя ніякої самостійної політики вести було неможливо. Цьому козацька старшина не зраділа, адже посилала гетьмана на перемовини до московитів з кардинально протилежними вимогами.

Московське військо перестріло об’єднані сили Речі Посполитої, Кримського Ханства та козаків гетьмана Правобережжя Івана Виговського. Війська Шереметєва опинилися в скрутному становищі та відступили з боями до Чуднова. Отаборилися вони на хороших позиціях, але опинилися у блокаді. Лишалося чекати підхід військ Хмельницького. Та тільки старшина Хмельницького після регулярного до себе поганого ставлення з боку московитів, не дуже спішила рятувати Шереметєва, а гетьман не наважився взяти на себе роль рішучого лідера.

Польське військо лишило бійців для облоги табору і пішло атакувати військо Хмельницького. Під Слободищем вони штурмували вже табір гетьмана, але атаки були відбиті, з великими втратами зі сторони поляків. В ході обох битв у козаків були шанси прорвати ворожу блокаду, але небажання воювати за московитські інтереси зіграло вирішальну роль.

Василь Шереметьєв, перший московський воєвода в Києві, капітулював і опинився в татарському полоні, де провів 21 рік, аж поки не був викуплений і не помер в Москві.

А козаки, пішли на переговори з Річчю Посполитою, в результаті яких підписали Слободищенський трактат, що був схожий із Гадяцькою угодою, але вже без амбітних планів триєдиної держави.

Нажаль, подібні угоди лише поглибили розкол козацтва і попереду Україну чекали ще цілі роки сумнозвісної Руїни.