20 - 22 лютого 2018 року пройшли презентації другого тому «Книги пам’яті військовослужбовців Збройних Сил України, які загинули, захищаючи суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України» в містах Макарів та Біла Церква Київської області та було розгорнуто пересувну авторську виставку Павла Нетьосова «Блок-пост пам’яті». Павло Нетьосов, голова правління міжнародної асоціації дослідників фортифікації «Цитадель», не лише курував урочисту й сумну церемонію вручення сім’ям загиблих героїв Київщини «Книги пам’яті», а й проводив екскурсії виставкою, яка розкриває всю суть жаху війни. Розплавлений метал бойових машин, обгорілі рештки десантних беретів й «камуфляжів», пробиті кулями документи й понівечені вибухами каски, ніби в автоклаві спечені мобільні телефони. І фото загиблих, надруковані на дерев’яних дошках ящиків з-під боєприпасів…
«Книга пам’яті військовослужбовців» була підготована та видана друком Національним військово-історичним музеєм України за ініціативи Міністерства оборони України з метою збереження пам’яті про військовослужбовців, які загинули під час проведення антитерористичної операції на Сході нашої держави впродовж 2014-2017 року. До другого тому видання увійшла інформація про загиблих Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської та Львівської областей, міста Київ та Автономної республіки Крим. Авторський колектив «Книги» - Ярослав Тинченко, Ірина Мороз, Оксана Корнієнко, Ксенія Ляшенко. Наклад «Книги» призначений для безкоштовної передачі родинам загиблих військовослужбовців.
В м. Біла Церква церемонія вручення проводилася на базі Білоцерківського медичного коледжу. Були присутні родичі та бойові побратими загиблих, «кіборг» Сергій Кузьмін, посадові особи Білоцерківського району, зокрема, Юрій Савчук, радник міського голови Микола Антонюк, координатор волонтерської групи «Час змін» Костянтин Климчук. Була творча частина з виконанням патріотичних пісень, читанням віршів й інформаційні блоки. Про кожного полеглого, його бойовий шлях розказували учні коледжу. А потім запрошені особи виходили і вручали родичам Героїв Книги. Багато хто з присутніх не міг стримати сліз.
Людина живе доти, доки її пам’ятають.