• опубліковано 2018-12-21

Я.Тинченко. Як шукали українського патріота з Луганщини Євгена Петрова

15-го грудня 2018 р. у м. Попасна Луганської обл. було перепоховано останки 22-літнього солдата Євгена Анатолійовича Петрова. Він загинув у с. Червоносільському 29 серпня 2014 р. – під час виходу з т.зв. Іловайського котла. Історія його пошуків та ідентифікації досить трагічна, і заслуговує на те, аби бути оприлюдненою. Тривалий час навіть в офіційних списках зниклих безвісти військовослужбовців ЗСУ інформація про Євгена Петрова була відсутня. За рік перед смертю хлопець змінив кілька місць служби. Спочатку він був у 92-й бригаді, потім переводився у 93-ю, але кінець-кінцем опинився у 17-й танковій. Доки кадровики розібралися - минув час. Лише навесні 2015 року стало зрозумілим, що привабливий хлопець у шлемофоні, який фігурує на відео кількох українських журналістів, знятих в Іловайську - це Євген Петров, і він зник безвісти. Це саме він сидить на відео у люку башти БМП №132, яка підтримувала своїм вогнем батальйон "Донбас" у всіх його операціях під Іловайськом. Водночас, офіційних заяв про зникнекння Євгена до СБУ або МВС не надходило, і це давало підстави вважати, що може він, як уродженець Луганщини, потайки повернувся додому. На жаль - ні. На сайт "Книга пам`яті написала дівчина Євгена Оля, яка повідомила, що має кілька свідків загибелі коханого хлопця. Одним із них виявився командир БМП №132, який докладно розповів про бойовий шлях своєї бойової машини та трагічну долю Євгена. Вона лягла в основу біодовідки на сайті: http://memorybook.org.ua/19/petrovevg.htm

Було зрозумілим, що рештки Євгена мають бути, як неідентифіковані, або на Краснопільському, або на Кушугумському кладовищах. Згідно інформації, яку надала Ольга, мама та рідна сестра Євгена виїхали з території України, а з біологічним татом він із малку не жив, і де він - дівчина не знала. Відтак, на сайті "Книга пам`яті" ми залишили повідомлення, що Євген Петров однозначно загинув, але інформації про його
батьків немає. У березні 2018 року на сайт "Книга пам`яті" написав син від другого шлюбу батька Євгена Віталій, який повідомив, що батько мешкає у Попасній та хотів би здати ДНК, але не знає де це зробити. З телефонної розмови з батьком виявилось, що він ще у грудні 2014-го дізнався подробиці загибелі Євгена: чоловік жінки-колеги з його роботи теж був у тому БМП №132, але вцілів. Він теж бачив, яки загинув хлопець. Батька було оперативно зв`язано зі слідчою Нацполіції Ольгою Жатовецькою у Дніпрі, де він і здав зразки ДНК. Генетики та слідчі відпрацювали досить оперативно: Євген Петров був ідентифікований серед загиблих, похованих у м. Запоріжжя (рештки виявлені пошуковцями "Евакуації-200" ("Чорного тюльпану") серед розбитої техніки у с. Червоносільському 21.10.2014, вірогідно, саме в тому БМП №132). Історія з ідентифікацією Євгена Петрова закінчилась. Доки що (бо з часом, не виключено, вона матиме продовження). Станом на сьогодні лише по бойовому епізоду з Іловайськом залишається 8 родин, які з різних причин не здали ДНК. І ще стільки ж тіл, зразки ДНК яких потрібно переробляти (бо, вірогідно, сталась деструкція клітин, а відтак збігів по них немає). Звертаємося до всіх, хто ще не здав ДНК, і вагається це зробити: Ваші
близьки мають бути поховані по християнськи. Поруч з родиною. З власним іменем на надгробку. Вони не можуть лежати з табличками "невідомий".

музей події ато військова історія