• опубліковано 2023-10-04
• Фонд військової техніки та озброєння

Танковий кулемет ДТ-29 (Дегтярьова танковий)

Під час пошукової  експедиції на місці  боїв Другої світової війни, які точилися біля села Зарубинці Черкаської області, знайдено танковий кулемет ДТ-29 (Дегтярьова танковий), який зберігається у фондах Національного військово-історичного музею України. Кулемет ДТ-29, що надійшов у надзвичайно поганому стані, музей відреставрував власним коштом.

Цей кулемет створений спеціально для танків, самохідних установок  і бронемашин. За зразок було взято  ручний кулемет ДП-27 радянського конструктора В.Дегтярьова. 1927 року він надійшов на озброєння Червоної армії. Танкову модифікацію цього кулемета розробив інший радянський конструктор Г.Шпагін, і 1929 року він був прийнятий на озброєння Червоної армії. ДТ-29 виявився простим у використанні і при уважному догляді та вмілій підготовці до стрільби був досить надійною зброєю.

Головною відмінністю танкового зразка від піхотного є наявність висувного металевого приклада, що дозволяло зменшувати чи збільшувати його довжину. Це робило ДТ-29 доволі зручним при веденні вогню по супротивникові, а при використанні кулемета піхотою в похідних умовах (що часто траплялося на війні) давало змогу зменшити його довжину і полегшувало використання.

Задля забезпечення  більшої компактності  зброї стандартний і громіздкий однорядний магазин замінили дисковим з розміщенням набоїв у три ряди. Ємкість магазина збільшилася до 63 набоїв, а у однорядному магазині було лише 47 набоїв. Такий магазин у три ряди використовувався і в авіаційній моделі. В комплект  до ДТ-29 входило 25 магазинів, які розміщувалися для зручності й економії місця у бронетехніці й упаковувалися у спеціальні стелажі. Для ДТ-29, залежно від характеру бою, використовувалися різні набої: трасуючі, бронебійні, бронебійно-запалюючі, але основним був набій зразка 1908 р.

У танках кулемет ДТ-29 закріплювався за допомогою спеціального шарового пристрою, який розробив Г.Шпагін. Цей пристрій добре забезпечував вільне і швидке наведення кулемета на ціль в горизонтальному чи вертикальному положенні й забезпечував надійну фіксацію в будь-якому з них. Масивні деталі шарового пристрою добре захищали його під час бою від куль і уламків снарядів. При наведенні кулемета на ціль використовували діоптричний приціл, який можна було регулювати в горизонтальній чи вертикальній площині на відстань 400, 600, 800 і 1000 метрів, залежно від того, де знаходився ворог. Коли ж супротивник виводив бронетехніку з ладу,  екіпаж міг легко зняти свій ДТ-29 і використовувати його як ручний кулемет, для цих випадків на кулеметі були спеціальні «сошки», що знімалися. Як ручний кулемет його активно використовували під час війни обидві воюючі держави, а також радянські партизанські з’єднання. Бійці Української повстанської армії кулемет ДТ-29 забирали з підбитої або зламаної бронетехніки. Він також перебував на озброєнні Фінляндії у невеликих танкових частинах (переважно трофейна радянська бронетехніка).

В результаті проведених реставраційних робіт кулемет було повністю розібрано та очищено від бруду та продуктів корозії. Оскільки чорні метали дуже чутливі до вологості,  після розчищення їх слід негайно було захистити від впливу довколишнього середовища. Виходячи з цього, кулемет був законсервований за допомогою спеціальних захисних восків, які використовуються в реставрації.

музей зброя військова історія техніка війна