Архівне інтерв'ю Василя Кука і Ярослава Тинченка

Архівне інтерв'ю Василя Кука і Ярослава Тинченка

Пропонуємо ознайомитися з архівним інтерв’ю Василя Кука – останного головнокомандувача УПА. Воно було записане ще у 2000 р. чинним заступником директора з наукової роботи НВІМУ Ярославом Тинченком після прем’єри фільму «Нескорений» про Романа Шухевича.
Нагадаємо, що в нашій експозиції представлені особисті речі Василя Кука – прямі свідки його складного життєвого шляху.

❓Наскільки достовірним на Ваш погляд вийшов «Нескорений»?
☑️ Це – художній фільм, а не документальний, й чітко дотримуватись фактів тут не обов’язково. Попри це, «Нескорений» практично не має історичних похибок, і залишається лише шкодувати, що автор фільму не зміг більш детально розповісти про нашу діяльність. Може бути, варто також більше показати родину командувача, а також більш розгорнуто подати наші причини ненавидіти радянську владу, але все це – лише з області моїх особистих побажань, які жодним чином не зменшують переваг стрічки.
❓Роман Шухевич був дійсно такою висококультурною та інтелігентною людиною, як це вдалось зіграти актору головної ролі Гладію?
☑️ Авжеж! Адже він для початку закінчив класичну гімназію, а вона у той час давала надзвичайно великий запас знань та передусім – культурний світогляд. З особливим пієтетом у гімназії ставились до Елліністичної культури та Середньовіччя, на прикладах яких зростав Шухевич. Уже в університеті ці знання систематизувались. Крім того, генерал походив зі славнозвісної у Галичині культурної родини, виховувався на величезні бібліотеці батька – відомого українського етнографа. Тому, ніяких перегинів у грі Гладія немає.
❓Особисто Ви з якого часу знали Романа Шухевича?
☑️ Пам’ятаю його ще зі студентських років, але в університеті ми з ним практично не спілкувались. Лише у вересні 1939 р. відбулось наше знайомство, при тому – за офіційних обставин. У той час Шухевич був референтом зі зв’язків із Краєм (Галичиною – Я.Т.) за кордоном, я ж займав таку саму посаду, але в Краю. Мені довелось покинути окуповану червоною армією Західну Україну, і всі зв’язки я передав Шухевичу.
❓Ви пам’ятаєте свої перші враження про майбутнього командарма УПА?
☑️ Він був дуже конкретною людиною: окрім, як по справі, більше не промовляв жодного зайвого слова, а на якісь мало вартісні справи навіть не зважав. Отже, кажучи сьогоднішньою мовою – був дуже діловою людиною. На мене та інших це завжди справляло надзвичайно позитивне враження.
❓Як часто Ви зустрічались з Шухевичем?
☑️По-різному. У 1939-1940 рр. він викладав у Старшинській школі ОУН у Кракові, а я там навчався. Звичайно, ми часто зустрічались. Крім того, ми разом навчались на курсах шоферів. Потім у нашому спілкуванні настала перерва, і воно відновилось лише у 1943 р. Ми зустрілись на історичному засіданні керівництва ОУН, де Романа Шухевича призначили військовим секретарем підпілля, а за кілька місяців – командувачем Української Повстанської Армії.
❓За яких обставин Ви стали на чолі УПА?
☑️ Іще в 1947 році Шухевич вирішив підібрати собі заступника на випадок хвороби або загибелі. Так вийшло, що більшість з числа керівників нашого руху на той час уже загинула, й на ту посаду генерал запропонував мене. Тому, після загибелі Романа Шухевича 5 березня 1950 року я автоматично став командувачем УПА.
❓ Як швидко Ви дізналися про загибель свого начальника?
☑️ Приблизно наприкінці березня. Справа в тому, що двоє зв’язкових, які до того невідступно слідували за Шухевичем та виконували функції тілоохоронців, уціліли та разом з керівником Західних областей Кравчуком з’явились до мере повідомити про загибель генерала. Вийшло це ось як. Довірена зв’язкова командарма Дарка Гусяк зникла, і Роман Шухевич слушно вирішив, що вона потрапила до рук МГБ. Аби уникнути провалу, 3 березня він відправив своїх зв’язкових знайти нове укриття. Вони таке знайшли та повідомили про це Шухевичу. Генерал вирішив перебратися туди 5-го надвечір, а доки що відправив зв’язкових все підготувати до переїзду. Але 5-го зранку на будинок, де переховувався Роман Шухевич, налетіли чекісти, і генерал у нерівному бою загинув. Зв’язкові ж, не довго роздумуючи, дали знати мені.
❓Чи пам’ятаєте Ви останню зустріч з Романом Шухевичем? Часом, він не передбачав свою загибель?
☑️ Це було влітку 1949 року. Ми зустрілись у Бібрецьких лісах на Львівщині, аби обговорити питання становища на Волині та Поділлі, які я курував. З генералом ми розмовляли цілий день, і незабаром розстались, того разу – назавжди. Шухевич як завжди був небагатослівним, і говорив лише по справі. Про смерть ми навіть не думали – кожний із нас міг загинути у будь-яку мить, і, на думку генерала, такі «дрібниці» не вартували його уваги.