• опубліковано 2022-01-14

Бої навколо міста Дебальцевого (2015): інформаційна довідка

Оборона Дебальцевського плацдарму (15 січня – 18 лютого).

Найважча ситуація склалася на Дебальцевському напрямку, де противник після перегрупування сил з інших районів лінії зіткнення сторін за підтримки РСЗВ, артилерії і танків прорвав оборону наших військ з району Вергулівка, вийшов на східну околицю Дебальцеве та взяв під контроль основні адміністративні будівлі міста, залізничний вузол, мікрорайон Жовтневий.

Обстановка станом на 27 січня 2015 року відображена на рис. 1 На початку ворожого наступу співвідношення сил і засобів сил АТО та НЗФ у смузі відповідальності сектора “С” склалося на користь противника. При цьому загальна чисельність особового складу підрозділів, що несли службу безпосередньо в районі Дебальцевського виступу в лютому 2015 року, становила близько 4700 військовослужбовців ЗС України. У цьому ж районі від НГ, МВС та СБ України було залучено близько 500 осіб. У розпорядженні наших військ у районі Дебальцевого було: 50 танків; 40 артилерійських систем; 15 РСЗВ. У районі Дебальцевого противник мав до 120 танків, 180 артилерійських систем, 60 РСЗВ.

Незважаючи на гостру нестачу резервів, Генеральному штабу ЗС України вдалося зосередити у смузі Сектора “С” мінімально необхідну кількість сил і засобів. Як резерв керівника сектора в районах сел. Луганське та Покровське перебувала БТГр, мб 30 омбр. Зведений підрозділ 42 омпб утримувався в районі Костянтинівки у двогодинній готовності до дій на загрозливих напрямках. Крім того, в районах Артемівська та Клинового для посилення угруповання військ (сил) Сектора “С” утримувалися підрозділи 30 омбр. Через Мінські домовленості активні наступальні дії у смузі відповідальності сектора не могли проводитися. Накреслення лінії зіткнення сторін, особливо в районі Дебальцевого, не дозволяло створити глибоко ешелоновану оборону та надавало противнику перевагу у проведенні штурмових дій одночасно з трьох напрямків. У місті практично безперешкодно діяли ДРГ агресора та його окремі мінометні секції. Відстань між флангами сил сектора по рубежу на південь від Дебальцевого становила лише 12 км, що дозволяло противнику вести вогонь з РСЗВ та артилерії на всю глибину бойових порядків підрозділів Сектора “С”. Склад угруповання військ сектора, а також протяжність лінії зіткнення сторін в районі Дебальцевого (до 90 км), не дозволяли створити необхідну щільність сил і засобів для суцільної оборони, оскільки противник постійно проводив активні дії на інших напрямках, насамперед на Донецькому та Станично-Луганському.

В умовах обстановки, що склалася, розглядалося два варіанти дій у районі Дебальцевського виступу. Перший варіант – відвести війська за бар’єрний рубіж та закріпитися по річці Луганка. Але у цьому випадку плацдарм був би втрачений. Крім того, конфігурація Дебальцевського виступу (максимальна ширина до 20 км) дозволяла артилерії та РСЗВ НЗФ та підрозділів ЗС РФ вести вогонь по наших військах під час відходу. Також були б створені умови для продовження наступу противника вглиб контрольованої Україною території “на плечах” наших відступаючих військ та захоплення Артемівська.

Другий варіант полягав у тому, що, продовжуючи оборону на Дебальцевському плацдармі, сили АТО й надалі б сковували значні сили агресора, не допустивши проведення ним наступальних дій на інших напрямках. При цьому передбачалася підготовка нової лінії оборони на північ від Дебальцевого зі збереженням плацдарму, що дозволяло не допустити обстрілів бойовиками міст Часів Яр, Попасна, Артемівськ, Соледар, Світлодарськ. У подальшому сили і засоби Сектора “С” з мінімальними втратами мали бути виведені з Дебальцевського виступу у нові райони та закріпитися на вигідних рубежах. Саме тому було обрано другий варіант.

Підготовка до виведення підрозділів з Дебальцевського виступу (14–16 лютого 2015 року)

Після прийняття рішення про виведення військ із Дебальцевського плацдарму було вжито усіх необхідних заходів для знищення залізничної інфраструктури. Інженерні підрозділи замінували та підірвали залізничні колії, технічні приміщення та об’єкти, які забезпечують функціонування залізничного вузла. Залізничний вузол на деякий час втратив своє транспортне значення.

У ніч на 14 лютого особовий склад 3, 8 оп СпП був переміщений з пунктів постійної дислокації у смугу відповідальності Сектора “С”. Це було зроблено для боротьби з численними ДРГ агресора та його мобільними загонами, зустрічі та супроводження наших підрозділів, які виводилися з району Дебальцевого. Наростивши зусилля, противник не полишав спроб оточити угруповання наших військ в Дебальцевому та здійснити його розгром. Використовуючи режим припинення вогню, противник здійснював переміщення особового складу, озброєння та військової техніки в напрямку Дебальцевого.

Протягом 15 лютого всі взводні опорні пункти, блокпости та базові табори сектора, що були розташовані в районі Дебальцевого, зазнавали потужних обстрілів з мінометів, танків та РСЗВ. Одночасно з трьох напрямків: західного, східного та південного противник проводив штурмові дії. З 09.00 до 09.30 після мінометного обстрілу з боку сел. Центральне розпочалися штурмові дії взводного опорного пункту “Олександр-128”. О 09.05 з танка був обстріляний базовий табір 40 омпб (південно-східніше Дебальцевого). О 09.30 взводний опорний пункт “Олександр-128” знову зазнав обстрілів з мінометів з боку Центрального. О 10.00 взводний опорний пункт “Балу-128” був обстріляний артилерією з боку Фащівки. Близько 10.00 противник провів артилерійський обстріл позицій БТГр 30 омбр, що розташувалася 5 км південніше с. Троїцьке. Близько 11.00 загін 8 оп СпП висунувся у визначений район автомобільною технікою. Поблизу автомобільних тунелів під залізницею на північно-східній околиці Дебальцевого автомобіль, у якому перебував командир зведеного загону, був обстріляний противником з ручних гранатометів та стрілецької зброї. Після спішування особовий склад розосередився на місцевості і підготувався до бою. У подальшому загін вступив у бій та знищив групу противника з 12 осіб. Близько 12.00, розпочавши висування через тунелі, загін вступив у бій з переважаючими силами противника. Командир загону віддав наказ розвідувальним групам закріпитися на позиціях за тунелями. Під час бою вогнем зі стрілецької зброї спецпризначенці відрізали піхоту противника від тунелів, не давши їм змоги розгорнутися та зайняти вигідні рубежі для атаки по підрозділах ЗС України.

Протягом 16 лютого противник продовжував обстріли штабу, позицій та блокпостів Сектора “С”, а також здійснював штурмові дії, метою яких було виснаження особового складу підрозділів сил АТО та примушення здати позиції. Для цього противник шляхом ведення штурмових дій в напрямку Дебальцевого, Кам’янки та Чорнухиного з одночасною дезорганізацією управління на тактичному і оперативно-тактичному рівнях здійснював вогнево-психологічний вплив на особовий склад сил АТО з метою їх витіснення із займаних позицій і утримання під постійним вогневим контролем основних шляхів постачання матеріально-технічних засобів та боєприпасів. Найбільшу активність противник виявляв у районі Чорнухиного. Використовуючи режим припинення вогню, противник продовжував перекидання особового складу, озброєння та військової техніки з інших напрямків до Дебальцевого. Бойовики, застосувавши танки, здійснили напад на Миронівський з боку Троїцького. У Чорнухиному бойовики провели зачищення, перевіряючи будинки місцевих мешканців. Основні зусилля сектора зосереджувалися на утриманні дороги  Луганське – Дебальцеве та зайнятих позицій в районі опорних пунктів “Олександр-128”, “Льоха-128”, базових таборів 128 огпбр, 15 огпб та не допущенні просування противника на західну та східну частину контрольованої території сектора. Протягом дня штаб 128 огпбр виводив підрозділи з небезпечних районів. Послідовно знімалися опорні пункти, що розташовувалися західніше та південніше Дебальцевого.

Близько 17.00 під час виконання завдань у районі с. Нижнє Лозове на РТГр 30 омбр напала ДРГ агресора. У ході бою противник з ПТКР знищив одну БМП-2 ротної тактичної групи. Вогнем у відповідь з БМП-2 нашому підрозділу вдалося знищити один БТР та особовий склад противника. Група 3 оп СпП після отримання інформації про напад на колону приблизно об 11.00 отримала завдання на відбиття нападу на колону, яка рухалася з Дебальцевого та пошук військовослужбовців, що її супроводжували. Приблизно о 16.00 поблизу с. Нижнє Лозове група вступила в бій з ДРГ противника. У результаті бою група знищила близько 10–12 диверсантів та відступила, маючи трьох поранених. У цей час, через неможливість протистояти переважаючим силам противника, командир зведеного загону 8 оп СпП прийняв рішення відійти в район залізничної лікарні м. Дебальцеве, яка була розташована на відстані близько 1 км від основних позицій та мала вигідне розташування для ведення бойових дій. Одразу після закріплення в лікарні зведений загін потрапив під артилерійський обстріл противника, після чого був атакований з південного та східного напрямків двома групами піхоти (приблизно до 30 бойовиків у кожній).Близько 14.00 після оцінювання обстановки командир зведеного загону прийняв рішення про відхід зведеного загону до опорного пункту “Зозо-40” для зайняття оборони, встановлення зв’язку з керівництвом Сектора “С” та подальшого виконання завдань від цього опорного пункту. Під час висування в напрямку опорного пункту “Зозо-40” о 17.30 зведений загін потрапив під мінометний вогонь противника, що не дозволило вийти до опорного пункту з південної сторони. Спроба вийти із західної сторони також закінчилась тим, що загін потрапив під мінометний вогонь противника. Командир зведеного загону прийняв рішення виходити в північному напрямку до наступного опорного пункту ЗС України для встановлення зв’язку з керівництвом сектора та поповнення боєприпасів, а також для надання медичної допомоги двом пораненим військовослужбовцям. О 17.30 командир БТГр 30 омбр отримав завдання виділити штурмову групу для проведення евакуації поранених. Близько 19.30 у ході штурмових дій під час евакуації поранених в районі с. Нижнє Лозове з с. Санжарівка по наших підрозділах було завдано удару з установок “Град”, а з лісопосадки противник вів вогонь з кулеметів та АГС. Особовий склад штурмової групи відкрив вогонь у відповідь з озброєння БМП-2 та кулеметів. Евакуація поранених здійснювалася медичним пунктом батальйону.

17 лютого близько 06.00 зведений загін 8 оп СпП вийшов до сел. Луганське. Для недопущення просування противника у напрямку Вергулівка – Дебальцеве було здійснено маневр підрозділів механізованого батальйону 128 огпбр в район північно-західної околиці Дебальцевого та перекрито основний автомобільний напрямок Дебальцеве – Логвинове шляхом обладнання та закріплення в ротному опорному пункті. У ніч з 17-го на 18 лютого зведений загін 95 оаембр за підтримки вогню артилерії та мінометів зайняв панівні висоти 231.6 та 276, взявши під контроль маршрут виходу підрозділів Сектора “С” з району Дебальцеве, а артилерія сил АТО здійснила низку вогневих нальотів по опорних пунктах противника в районі с. Логвинове та Калинівка, а також поблизу висот 252,6 та 238,3, значно знизивши бойовий потенціал противника та не допустивши його активних дій під час виходу наших військ з Дебальцевого. Противник зосередив потужне угруповання військ в районі с. Калинівка та Логвинове і взяв під контроль трасу Дебальцеве – Луганське, чим унеможливив перегрупування та забезпечення сил і засобів сектора. Активними діями за підтримки РСЗВ та артилерії противник прорвав оборону наших військ в районі опорного пункту “Кацо-40” з напрямку Вергулівки і вів бої у м. Дебальцеве, взявши під контроль основні адміністративні будівлі міста. Не витримавши вогневого впливу противника, 107 військовослужбовців двох взводних опорних пунктів 40 омпб здалися в полон. Через три доби вони були звільнені без жодних вимог. Після того, як військовослужбовці 40 омпб здалися в полон, оборону ВОПів було покладено на 23 військовослужбовців 95 оаембр. Посилити підрозділи та прикрити інші проблемні напрямки в районі Дебальцевого було неможливо через відсутність резервів.

Вихід з Дебальцевського виступу (16–18 лютого 2015 року).

Враховуючи обстановку, що склалася, було прийнято рішення до ранку 18 лютого 2015 року здійснити відведення підрозділів із району м. Дебальцеве (рис. 2). Прийняттю цього рішення та відведенню військ сприяли умови, які склалися у секторі “С”. Противник, зазнавши значних втрат від вогню нашої артилерії, був змушений вивести свої артилерійські системи з периметра Дебальцевського виступу на безпечні відстані і зосередити їх південно-східніше та південно-західніше Дебальцевого. За цих умов противник не мав змоги здійснювати вогневе ураження наших підрозділів, які виводилися визначеними маршрутами. Знизилася інтенсивність обстрілів підрозділів сил АТО. Порівняно зі   101-м обстрілом протягом доби 16 лютого, кількість обстрілів станом на 07.00 17 лютого становила 39 обстрілів, а станом на 07.00 18 лютого зменшилася до 19 обстрілів. Підрозділи противника були виснажені. Через значні втрати їх наступальний потенціал був вичерпаний. Для продовження наступальних дій вони потребували не менше двох діб для відпочинку, поповнення запасів ракет та боєприпасів, а також перегрупування резервів, які були зупинені вогнем нашої артилерії. Через зниження температури повітря переміщення підрозділів стало можливим не лише автомобільними, а й польовими дорогами.

Виведення підрозділів здійснювалося в три етапи:

на першому етапі – виведення підрозділів 128 огпбр, які виконували завдання в районі сіл Малоорлівка, Новоорлівка та Орлово-Іванівка. До складу авангарду увійшли розвідувальна рота та 15 огпб;

на другому етапі – виводилися підрозділи 128 огпбр, які виконували завдання на східній околиці Чорнухиного (опорні пункти “Балу”, “Федір”. “Олександр”, “Віталій”);

па третьому етапі – виведення підрозділів, а також командних пунктів 128 огпбр і сектора “С” безпосередньо з Дебальцевого. Прикриття відходу забезпечувалося ар’єргардом зі складу механізованого батальйону 128 огпбр.

Відведення військ здійснювалося за двома основними маршрутами невеликими колонами під прикриттям бойових броньованих машин та артилерії, не допускаючи руху поодиноких машин. Перший маршрут проходив через Дебальцеве, Новогригорівку та Троїцьке, другий – через Дебальцеве, Новогригорівку, Нижнє Лозове та Луганське. Для введення противника в оману був використаний хибний маршрут висування, на якому здійснювалась імітація руху колон. Для забезпечення відходу військ було створено систему районів, рубежів і позицій. На передовій позиції перейшли до оборони підрозділи 3 тр 1 отбр та 30 омбр. У глибині оперативної побудови військ були створені та утримувалися мобільні бронегрупи (резерви). На річці Луганка було обладнано дві основні та одну запасну понтонні переправи. Другий рубіж оборони було обладнано по рубежу підготовлених опорних пунктів, на якому був спланований перехід до оборони підрозділів 128 огпбр та відновлення їх боєздатності.

Забезпечення відходу військ Сектора “С”, прикриття їх флангів, підтримка вогнем ар’єргардів та недопущення переслідування з боку противника здійснювалося шляхом зайняття панівних висот, проведення спеціальних дій зведеним загоном зі складу 3, 8 оп СпП в районі між річкою Санжарівка та сімома опорними пунктами, а також двома групами (по 50-70 осіб у кожній) від 95 оаембр в районі с. Нижнє Лозове. Також було організовано проведення інженерної розвідки на маршрутах висування з метою виявлення і знешкодження мін та фугасів, забезпечення позначення мінних полів наших військ, а також визначення вогневих коридорів та завдавання вогневого ураження противнику на північній та північно-західній околицях м. Дебальцеве та на маршрутах висування наших військ. Для недопущення скупчення військової техніки в населених пунктах і на бар’єрних рубежах силами Військової служби правопорядку було організовано комендантську службу на мостах, переправах, маршрутах висування підрозділів та на 5 проходах по рубежу залізниці: східна околиця Семигір’я – станція Калиново-Попасна. Напрямки відведення підрозділів підсвічувалися сигнальними ракетами.

Після відведення підрозділи 128 огпбр були зосереджені в районі збору (м. Артемівськ). Решта підрозділів зосереджувалися в Артемівську та сусідньому с. Парасковіївка. Протягом 19 лютого 30 омбр повернула контроль над взводним опорним пунктом “Павло-13” та ще дві доби відбивала атаки противника, який намагався захопити цей опорний пункт та взяти під вогневий контроль значну частину с. Луганське. 18 лютого в районі Санжарівки було зосереджено до 40 одиниць бронетехніки противника. Лише зосереджений вогонь артилерії безпосереднього підпорядкування штабу АТО змусив противника відвести свою батальйонну тактичну групу вглиб оборони. Активні дії мобільних груп 95 оаембр, потужний вогонь артилерії, дії із засідок снайперів підрозділів спецпризначення та загальні втрати, яких противник зазнав у боях за Дебальцеве, виснажили його. Тому вже з 21 лютого агресор припинив будь-які дії на цьому напрямку.

За результатами відходу силам Сектора “C” вдалося закріпитись вздовж річки Луганка на рубежі: с. Луганське, Троїцьке, Попасна та зупинити подальше просування противника. За офіційними даними, під час бойових дій у районі Дебальцевого у період з 15 січня по 18 лютого 2015 року загинуло 110 військовослужбовців, 270 було поранено, 7 – взято в полон та 18 – зникли безвісти. За весь час оборони Дебальцевського виступу загинуло 136 та був поранений 331 військовослужбовець ЗС України.

Рисунок 1 – Обстановка станом на 27 січня 2015 року

Рисунок 8 – Операція з виведення підрозділів ЗС України з-під ударів противника з Дебальцевського плацдарму